991598414219925
ЧОМУ КАУНЕРТАЛЬ?

Одного разу дехто з читачів нашого сайту (такий собі Льоша) піддав різкій критиці льодовик, розташований в кінці долини Каунтерталь як не надто відповідне місце для тестування лиж. На думку цього ж «юзера», ми повинні тестувати лижі класу фрірайд виключно на Алясці, а спортивні лише на схилах Face de Bellevarde одразу після проведення гіганту Кубка cвіту, тобто там, де кожен нормальний лижник їздить найчастіше — чи не так, пане Льошо? Чи справді, Каунтерталь не є найкращим місцем? Як на мене, то якраз навпаки, що я зараз і спробую довести.


Я тестую лижі з 1987-го. щороку. Бували сезони (до речі, не так вже й мало), коли мене ангажували впродовж одного сезону на три або чотири тести різних лижних журналів. Ці імпрези відбувалися в дуже різних куточках земної кулі. Від Сент Моріц до маленьких лижних осередків десь в глибинці Італії. З огляду на весняну пору, кожен з тестувальників зіштовхувався з однією і тією ж проблемою, а саме — нестабільністю умов протягом дня.

Після багатьох років пошуку ідеального місця ми врешті потрапили до Каунтерталь, де після запуску гондоли на Карлешпітц (Karlesspitze, 3260 м н.р.м.), а також двох дуже швидких чотиримісних крісельних витягів Оксенальм (Ochsenalm) І і II, кількість трас, а також їх різноманітність виросла на порядок. Досить сказати, що перепад висот між верхньою станцією згаданої гондоли і нижньою станцією найнижчого крісельного витягу складає 1110 м, а це вже дуже-дуже багато (перепад висот на трасах Буковелю складає 300–500 м). Цю трасу лижник може подолати, маючи на своєму шляху суміш чорних, червоних і синіх трас. У верхній частині чекає його заморожений сніг, в нижній — сніг, але більш м’який, а отже, він зможе перевірити свої лижі на різних поверхнях.

Величезне значення для чіткого функціонування тесту має швидкість і доступність засобів для підйому наверх. Нам ніколи так і не трапилося зустріти чергу до витягу, а подолання згаданих 1110 м перепаду було справою кільканадцяти хвилин. По дорозі, біля верхньої станції Ochsenalm II, розташований наш критий тестовий центр, де тестувальники без зайвої трати часу можуть поміняти лижі. А в гондолі на Карлешпітце матимуть час на попереднє заповнення тестерських карт і фіксацію своїх вражень.

Спортивні лижі ми тестуємо в трохи іншому місці, а саме вздовж розташованих на північних схилах витягів Nоrderjoch І і II. Тут майже завжди є тінь, а отже, навіть у другій половині безхмарного весняного дня траси залишаються жорсткими. Зрештою, ці схили є відомими багатьом тренувальним групам, а навіть, національним збірним багатьох країн. Техперсонал льодовика в Каунтерталь знає, що його підготовка завжди має бути на найвищому рівні.

Залишається ще один аспект, а саме тестування лиж поза трасами. У нашому випадку робить це окрема група людей, які їздять фрірайд щоденно. Людей, які мають дуже великий досвід і є частими гостями на найбільш стрімких стінах світу. Щороку мають також в своїй компанії лідера — одного із видатних фрірайдерів. Два роки підряд був ним Пьотр Гонсьоровский, а на останніх тестах, через відсутність Пьотра (що ж, ця постійна робота робить з людьми!), гідно замінив його Павєл Городніцкі. Позатрасове катання в Каунтерталь — це безкінечні нереальні можливості цілини. Досить сказати, що на схилах, легкодоступних з витягів, навіть через тиждень після великого снігопаду, можна без проблем знайти нерозкатані поля цілини. Основні місця для фрірайдового фану, експресії і тестування широких лиж — це ділянки під тросами обох крісельних витягів Ochsenalm, а також схил Вайсешпітце (Weissseespitze), розташований праворуч (якщо дивитись зверху) від найдовшого в районі льодовика бугельного витягу під назвою Weissseeferner.

Додатково з вершини Карлешпітце до станції підсадки крісельних витягів ведуть два маркованих і легкодоступних за допомогою витягу позатрасових схили: Вайсеваріант (Weissseevariant) і Цзольхаусваріант (Zollhausvariant). Обидва з перепадом близько 800 м. Вишенькою на торті для всіх ентузіастів фрірайду є з’їзд з перевалу Nоrderjoch аж до автобусної зупинки Гепачхаус (Gepatschhaus). А це всього лиш 1200 м перепаду в дуже різноманітному, а інколи важкому рельєфі. Офіційна назва траси — Моnchenervariant, але краще пасує їй неформальна назва — Мала Аляска. Доки поїдете «рвати цілину», непогано було б ознайомитися з розкладом руху автобусів, оскільки маршрут пролягає нижче розташованої нижньої станції витягу Оксенальм І, або запросити когось, хто забере вас бусом. Це стосується зокрема лижників, які навчаються в лижних школах. В 2011-му ми проробляли цей трюк зі школою «Актів-Спорт».

Останній аргумент на користь льодовика Каунтерталь — це сервіс. Таких дружніх і симпатичних людей зустрінеш не дуже часто. Досить сказати, що на потреби тесту нам виділяють досить велику хатинку, в якій наші сервісмени незалежно від погодніх умов можуть регулювати кріплення, а після напруженого дня подбати про канти і накласти змазку.

Підсумовуючи: льодовик в долині Каунтерталь — це не просто хороше, а мабуть, ідеальне місце для тестування, а свої тести, крім нас, там проводять й інші видання: «DSV Magazine», «Ski Magazine», а також виробники спортивних лиж. Згаданий на початку Льоша, на льодовику в Каунтерталь, напевне, не був, або не зміг ознайомитися з ним досконало, обмежуючи свій візит екскурсією до головного витягу. От для чого розводити довгі розмови з виглядом фахівця про те, в чому не маєш поняття?