991598414219925
Gardenissima 2015

Наприкінці березня 2015-го мені пощастило побувати в одній із долин італійських Доломітових Альп — знаменитій Валь Гардені. Там проходили змагання Гарденіссіма. Взагалі-то, у Валь Гардені відбувається багато подій, зокрема спортивних. Наприклад, щорічний грудневий етап Кубка світу із гірськолижного спорту по знаменитій трасі швидкісного спуску Saslong.

Напевне, не в останню чергу, з цієї причини Валь Гардену справедливо вважають одним із найбільш спортивних регіонів у Доломітах. Що таке Гарденіссіма — для тих, хто ще не в курсі. Це змагання по найдовшій у світі трасі слалома-гіганта, що пролягає схилом гори Сечеда. Довжина — 6 км із перепадом висот 1033 м. Кількість контрольних воріт, які встановили в цьому році тренери національної команди Італії Карл Мусснер і Раймунд Планкер, дорівнювала 115. В змаганнях Гарденіссіма, згідно з правилами, можуть брати участь як спортсмени з кодами FIS чи FISI (Федерація лижних видів спорту Італії), так і звичайні початківці, які заплатили стартовий внесок, мають на голові шолом, а на ногах лижі. Кожному учаснику на момент старту має виповнитися 14 років. Категорій, як вікових, так і командних, чимало. Поряд з індивідуальним заліком у кожній віковій групі, а лише у аматорів я нарахував їх 36, існує командний залік, серед фан-клубів, гірськолижних клубів, команд військовослужбовців, а також залік серед журналістів. Час у командному заліку вираховується за п’ятьома найкращими учасниками. Можна навіть зареєструватися в сімейному заліку, якщо вас хоча б двоє і у вас однакове прізвище. Для підвищення статусу цих аматорських змагань до участі в Гарденіссіма постійно запрошують як колишніх, так і теперішніх зірок гірськолижного Кубка світу.

В 2015 тут можна було побачити Верену Штуффер, Флоріана Айзата і Массіміліано Блардоне (Італія), Макса Франца, Отмара Штріденгера і Юлію Дігрубер (Австрія), а також Марію Сімарі-Віркнер із далекої Аргентини. Серед колишніх зірок постійним учасником є Марк Жірарделлі, а також місцеві мешканці Ізольде Костнер (дворазова чемпіонка світу) і Петер Рунггальдір (власник Малого кубка світу за супергігант). Словом, стартувати в такій компанії і цікаво, і престижно. Тепер двома словами, як виглядала для мене ця гонка, погляд ізсередини. Одразу зазначу, що через певні організаційні нестиковки я не зміг потрапити в нормальну групу журналістів, в якій стартували мої друзі з гірськолижної школи «АКТІВ-СПОРТ» — Чеслав Домбровскі, Олена Тимошенко і Максим Долгіх.

Тобто мене поставили перед вибором: стартувати 650-якимось в особистому заліку, стартувати поза заліком відкриваючим або ж не стартувати зовсім. Їхати 6 км по канавах і коричневій відпрацьованій каші мені не всміхалося. А не стартувати — про це нема й мови. Я обрав проміжний варіант — старт у першій парі під другим номером. Що означає стартувати в парі. Справа в тому, що перший кілометр Гарденіссіми являє собою паралельний гігант, який потім «зливається» в одну трасу (це не стосується діючих спортсменів, які виступають в Кубку світу та Європи). Далі — багато залежить від лиж і рівня підготовки. У будь-якому разі обганяти суперника на трасі можна і потрібно, якщо для цього вистачає сил, техніки і тактики. Перегляд траси починається в 6:45 і триває одну годину. Запам’ятати вдається лише основні моменти траси. На перегляд я не встиг. Близько сьомої ранку, після ідентифікації особи і запису від руки прізвища в стартовий протокол, я отримав свій номер — 2. В мене залишалося часу всього лиш на один спуск під верхнім крісельним витягом, який мене дуже потішив: сонце вже добре освітлювало верхню, найкрутішу частину схилу, і сніг трохи відпустило. Це вже був зовсім не лід. Після оголошення 5-хвилинної готовності народ став збиратися на стартовому майданчику. Я ж нервово підскакував біля проходу, коли почув ззаду голос: «Ти розмовляєш італійською?». Я обертаюся і бачу дуже мініатюрну жінку в екіпіровці, судячи з усього, досить похилого віку. «Тут усе просто, першого ресторану траса поверне праворуч, біля другого — ліворуч». Питаю, вкотре вона бере участь у Гарденіссімі? Виявляється вчетверте. Пізніше, знаючи її стартовий номер, я поцікавився, хто це. Виявилося, Гезуміна Марія Зустер, 1933 (!) року народження. А з 1999-го — постійна учасниця змагань FIS MASTERS CUP i FIS WORLD CRІTERIUM MASTERS! Шість кілометрів Гарденіссіми вона подолала за 8:33,51 соту секунди і не була останньою, ось як!

Оголошують хвилинну готовність. Вітаю свого візаві під номером 1 —місцевого хлопця на ім’я Даміан із камерою на шоломі. Хапаюся за поручні стартових воріт. Пішов зворотний відлік: 5, 4, 3, 2, 1… планка падає, старт! Кілька воріт мені вдавалося триматися паралельно з Даміаном. Але потім він усе далі відривався вперед. У проміжок червоно-синіх воріт, після яких спуск стає одинарним, я потрапляю приблизно на 20 м пізніше. А на пологих ділянках він усе далі тікає від мене на своїх цехових Атоміках. Біля другого ресторану роблю першу помилку: наступні ворота за перегином стоять прямо, а маркери чомусь намалювали дугу ліворуч — ледве проскочив. Потім став орієнтуватися на слід Даміана, впритул до темної ділянки, про яку попереджував Планкер. На якусь частину секунди виникло бажання зняти окуляри, і тут же побачив праворуч сині ворота, майже під прямим кутом, знову довелося викручуватися, але до фінішу звідси недалеко, а головне — полого. Проїжджаю повз двох маркувальників, які не встигли розмітити трасу до самого фінішу, проскакую банер із написом ZIEL. Все, я доїхав. Гальмую, дивлюсь на табло — нас там поки що двоє. Другий результат — 4:58 хв. з копійками. В мого суперника — 4:12, що, як з’ясувалося, відповідає середині четвертої десятки. Відсапуючись, поспішаю на витяг. Нагорі залишилася куртка і наплічник із фотокамерою.

Перегони ідуть повним ходом — хтось групою валить униз, а я пробую видивитися Макса і Чеслава. Виявляється, вони ще не стартували. Знаходжу їх у компанії спортсменів, які розігріваються перед стартом, якраз пішла група Кубка світу. Бажаю всім успіху і знову поспішаю вниз, на жаль, часу на нормальну зйомку вже нема. Але подивитися, як стартує команда «АКТІВ-СПОРТ», просто необхідно. Першою повз мене проноситься Олена Тимошенко, після неї Чеслав і Макс мають стартувати, але чомусь повз мене проїжджає один Бульдозер. Пізніше дізнаюсь, що Чеслав на верхній частині траси дістав травму коліна, найпоширеніший вид травми в гірськолижному спорті.

Які висновки можна зробити з моєї участі в Гарденіссіма-2015? Насправді, якщо б після фінішу мені запропонували проїхати трасу ще раз, я бпогодився, без роздумів. Попри досить-таки марафонську дистанцію, я почувався доволі бадьорим (якщо порівнювати гонку з Сечеди та Хельміссімо (4,5 км, перепад 905 м, 119 контрольних воріт), не кажучи вже про 25-кілометровий Schlag Das As в австрійському Насфельді). На мою думку, для того, хто захоче випробува ти себе на довгі дистанції, але не має досвіду в гірськолижних змаганнях, особливих проблем немає. Звичайно ж, потрібно мати якусь мінімальну фізичну і технічну підготовку, але головне — ви просто в міру своїх сил котитеся схилом між контрольних воріт, а ззаду вас доганяють і обганяють ті, хто технічно вправніший. Нічого страшного в цьому немає:  як вас обігнати — це їхні проблеми, зате ви надовго запам’ятаєте ці змагання на одній трасі з найкращими спортсменами світу і колишніми суперзірками гірськолижного світу. Відчуйте саму атмосферу перегонів на тлі знаменитого Саслонгу, а якщо пощастить, потрапите в число призерів однієї з численних категорій або просто візьмете участь у святковій церемонії нагородження в Санта Крістіні.