Мудрий перед… страховим випадком

Перехід березня в квітень. Відпустка. Нарешті випала можливість виїзду на омріяні лижі. Ненадовго, всього шість днів катання, але надія на чудові умови на льодовику в Австрії викликає легке хвилювання. Їжджу кататися не надто часто. Але завжди перспектива кільканадцяти
днів у сезоні мотивує до різноманітних активностей протягом року. Зокрема після свят. Не приховую, що додатково мене мотивує мій пес, сука, чудова сука польської гончої. Сама назва породи — «гонча» зобов’язує. Останні приготування до виїзду: одяг, спорядження,
документи — все готове. Мета: Каунерталь в Австрії і перспектива чудової участі в Незалежному лижному тестуванні. Знаєте? Знаєте.

Виїзд чудовий, погода фантастична. Околиці Каунерталь Глетчер зачаровують. Це стосується як милої місцини Feichten (1273 м н. р.м.), де ми мешкали, так і самої дороги через національний парк до нижньої станції витягу. Дорога тягнеться серпантинами через ліс вздовж озера Gepatsch-
Stausee і має довжину близько 6 км. Шість кілометрів до передмістя лижного раю! 40 хв. в скібусі з милуванням фантастичними пейзажами — це справжнє щастя. Кожен день приносить нові
відкриття за вікном — чи це врізані в пейзаж дерева біля дороги, чи слід від лавини, чи симпатичний рудий кущ на узбіччі. Іноді лавини блокують дорогу до витягу. Тоді радіємо, що
можна їхати по обидва боки озера, а винятково професійні дорожні служби, за потреби, уможливлюють їзду навіть дном озера. П’ятниця. Друга половина дня. Чудова, зовсім порожня траса коло витягу Weisseeferner 1. Досконало підготовлені лижі заохочують до агресивнішого входу в поворот… Темрява, всюди бачу лиш темряву!

Ця темрява супроводжувала мене ще протягом кільканадцяти хвилин.Перше, що було після неї, стурбоване обличчя, як виявилося, німця, який подавав мені хустинки для носа. «Ок? —Ок!» Але вже за хвилину зрозуміла, що далеко від «Ок»… Червоні плями на снігу, червоний колір одягу, хоча раніше одяг був іншої барви. Друге, що побачила — вбиті в сніг лижі, які попереджають всіх про нещасний випадок на снігу. Роззирнувшись, шукаю очима того, з ким це сталося…та навколо нікого… отже, це я? Ноги цілі, рука трохи болить. Але це дрібниця. З носа йде кров, але пораджу собі. Подякувавши німцеві за допомогу, з’їжджаю до нижньої станції, де були наші. Там, ніби, вампіра побачили. І почалося. Викликаємо рятувальників, бо струс мозку, зламаний ніс, пошкод-
жене обличчя, зламана рука. Жах!

Блискавично в пам’яті виринає: страховка? Є. Добра? Дуже добра. Завжди перед виїздом кручу собі дірку в голові — без хорошої страховки не зрушу з місця. Страховки, яка б справдила мої очікування. Лижна страховка, поза базовими пунктами, має мати різні додаткові покриття:
пошуки в горах, катання поза трасами(ніколи не відомо, що людині спаде на думку), транспортування, і можливо, навіть на батьківщину.

Страховку оформляла в одній з іменитих фірм за посередництва нашого агента. Всього лиш один дзвінок: «Пане Адаме, їдемо, — кажемо, — Куди? — Туди й туди». Агент має наші дані, опрацьовує всі формальності, скидає нам рахунок на оплату, переказ коштів і справу зроблено. В добу сучасної цифрової ери і технічного рівня пересічному громадянину не потрібно навіть виходити з дому. Після оплати, скан-копію полісів одержали мейлом. Очевидно, що ми почали від екстреного дзвінка до страхової компанії.

Надаємо всю інформацію, підтвердження і, одна із найважливіших для страхової обставин — надання справі номеру — все пішло добре. Хоча, дещо напружила ситуація зі зворотнім дзвінком зі страхової. Вони обіцяли зателефонувати максимально швидко. Шановна страхова компаніє, не легковажте обіцянками, які ви даєте клієнтам. Тим більше ті, хто таки до вас телефонують, як правило, перебувають в стані стресу, отже очікують швидкої реакції. Ваше зволікання викличе моє звернення до ваших конкурентів. Погодьтеся, їх достатньо. Місцевий рятувальник підтвердив
наше припущення щодо отриманих травм, авторитетно стверджуючи, що, на його думку, з того, що видно при першому огляді, струс мозку і зламана рука, напевне. В такому випадку рекомендоване транспортування до госпіталю повітрям. Вертольотом — близько 15хв. А швидкою — три години, і це, якщо не враховувати час очікування на приїзд машини. Наш поліс передбачав практично всі послуги, в тому числі транспортування вертольотом до госпіталю. Отже, лечу. Після уколу морфію гумор повертається. Чекаємо на вертоліт 20 хв., і рушаємо. Роззяв на схилі не бракує. Команда вертольота керує: забрати все і всіх, що може полетіти під впливом руху лопатей гвинта, включно з дітьми. Вочевидь, не бракує неспішних глядачів, а даремно. Краще послухати досвідчених, ніж переконуватися на власних помилках. Що ж, рятувальна акція проходить успішно, не додаючи сивого волосся рятувальникам. На них десь там також чекають. Літати мені подобається. Друзі на ношах вносять в невеликий рятувальний вертоліт. Ні-ні, лежати не буду, бо нічого не побачу. Прошу,щоб мене посадили. Навіть немає мови. Але позиція напівлежачи, зрештою, також не найгірша. Летимо. Краєвиди фантастичні. Летимо над моєю трасою, дорогою до витягів, про яку я розповідала, минаємо хребти і плавно влітаємо в долину в напрямку лікарні в Замсі. Лише через 25 хвилин з моменту старту я вже була в травматології і чекала на вердикт лікаря.

Хочу звернути увагу на кілька речей, покладаючись на свій гіркий досвід. Не може бути мови про відсутність страховки. Варто додатково інвестувати в її ширші опції. Я страхувалася з групою. Це від 3 осіб. Варто домовитися з іншими учасниками виїзду про групову страховку, яка дає значно цікавіші умови. Щоб ви розуміли порядок цін, ми на трьох заплатили десь 100 євро (коло 35 на особу). Виїзд десятиденний — страховка за 3 євро/день. Вона забезпечує «охорону» з моменту виходу за поріг помешкання і до моменту повернення туди ж. Погодьтеся, варто. Неоціненним було також відчуття, що не мушу дбати про все і хвилюватися. Друзі, які  відвідували мене в госпіталі, підтвердили, що їзда автомобілем швидкої до шпиталю була б, м’яко кажучи, некомфортною. До речі, страшно й подумати, що було б, якби не одягнула шолом. Куплю собі новий, бо цей тріснув при падінні. Пам’ятайте, що незалежно від виробника, шолом потрібно міняти після кожного серйозного удару. Навіть, якщо впаде на підлогу з полиці. Це як ремені безпеки в авто після аварії. І ще — рекомендую всім, хто користується окулярами (я також ношу) вдатися до використання контактних лінз. На лижах використовую лише лінзи, тому, на щастя, не маю травм очей. Потріскану маску збережу як речовий доказ. Куплю собі нову, але цього разу проаналізую опис і перевірю якість, щоби уламки пластика не покалічили мені обличчя. Резюмуючи, не вчіться на своїх помилках. Подбайте про якість спорядження, яке вчасно вбереже
вас. А це, як мінімум, добрий шолом і маска, а краще — хороший захист спини. Мрію, щоб не тільки діти каталися виключно в шоломах.

Страхування перед виїздом — безальтернативне. У вільний час проаналізуйте пропозиції різних страхових. Варто мати свого агента (прим.:польський досвід), це дуже корисно, коли немає можливості шукати паперовий екземпляр. Запишіть в телефон номер до страхової, а краще
додайте до адресної книги. Запишіть номер полісу. Краще мати скан-копію полісу на смартфоні. І уважно перечитайте страхову угоду.