ПЕРЕДОСТАННІЙ СПУСК ПОВИНЕН СТАТИ ОСТАННІМ АБО БЕЗПЕКА ПРИ КАТАННІ НА ЛИЖАХ

Міжнародна комісія альпійської рятувальної служби — ikar-ciSa (internationale komission alpines retungswesen-commission internationale de Sauvetage alpin)у рамках своєї діяльності публікує багато даних стосовно нещасних випадків в Альпах. Звернімо увагу на відомості про нещасні випадки на підготованих схилах! 

   В сезоні 2012–2013  в середньому на  5000  лижників один ставав жертвою випадку. У цій статистиці не враховано зіткнень між лижниками, що є окремою темою досліджень.

   Головною причиною цих випадків було нехтування основними правилами катання на   лижах, погане або невдало налаштоване спорядження, невластиве облаштування елементів безпеки на схилі або збіг обставин.

З огляду на це, кожен інструктор, маючи під опікою групу лижників з 10 осіб, повинен проводити тренування таким чином, щоб його підопічні потрапили в  ті  4999 безпроблемних осіб. Кожен лижник, який катається одноосібно, також повинен поводитися на   схилі так, щоб гарантувати безпеку собі  і  навколишнім, і не стати цим «п’ятитисячним». Кількість у 4999 осіб, які уникають травм, на   жаль, не   така велика, як   здається на перший погляд.

Приємно знайти в статистиці IKAR-у оптимістичну інформацію.

З числа нещасних випадків, про які мова йшла вище, 90% становлять інциденти на м’яких ділянках траси за невеликої швидкості, а також на пологих під’їздах до   нижніх станцій витягів. Головною причиною, перш за   все, стає нехтування основними принципами катання на лижах. Отож, якщо виключити легковажну поведінку лижників на  пологих ділянках, то   ймовірність одержання травми впаде до лише одного з 50000 лижників. А   значить, можна покращити статистику безпечного катання на лижах, якщо добитися повного зосередження на   пологих ділянках трас і на м’яких під’їздах до витягів, такої концентрації, з якою ми долаємо важкі і стрімкі ділянки.

Багато хто, а точніше кажучи, практично всі, виїжджаючи на   пологу ділянку схилу, а   особливо на  його кінцевий відтинок, розслабляються, опускаючи руки і  випрямляючи корпус. Серед них є також дуже багато інструкторів, в   тому числі самокритичний автор цього матеріалу.

Спостерігаючи за   тими, хто під’їжджає до нижньої станції витягу, не тільки в  Альпах, але також на  схилах Буковелю, бачимо що 90% з них їде в розслабленій, неcконцентрованій стійці. Тут кожне випадкове падіння грозить серйозною травмою. Пружина кріплення на лижах вправних лижників здебільшого виставлена на 8 і більше, а в таких ситуаціях автоматичне відкріплення не спрацює. Після катання на   лижах «боком», це другий дуже небезпечний гріх лижників.

ВИСНОВОК

   Потрібно переконати себе самого (і всіх навколо): допоки лижі ковзають, важливо їхати сконцентрованим і підготованим до всіляких «несподіванок», і тоді ймовірність травми, яка існує завжди, значно зменшиться.

Важливим елементом їзди є саме розуміння техніки руху на лижах, обумовлене конструкцією лижі. Молода мама, не лижниця, купуючи дитині санчата, знає: для того, щоб тягнути їх, шнур повинен бути закріплений там, де полози вигнуті. Їй і в голову не прийде прикріпити шнур в іншому місці, і тягнути санки, наприклад, боком.

Лижники часто, будучи дуже освіченими людьми, дивляться як   ковзають лижі, бачать їх чітко вигнуті носи і   боки, обладнані гострими металевими кантами… І абсолютно нелогічно пробують на  них ковзати боком. Незважаючи на те, що логічно підігнуті носи уже самі визначають напрямок ковзання. Поки сніг м’який і сипкий, ковзання боком легке і дає відчуття, що лижі їдуть. Проблеми розпочинаються на більш твердому снігу, коли ковзання боком викликає небезпеку того, що гострий кант зачіпиться за схил. Несподівана зупинка часто викликає падіння, що може закінчитися травмою.

Спостерігаючи за групами лижних шкіл в Альпах, легко виокремити в них лижників, які виконують багато вправ, часто надто багато. Інколи ці вправи настільки подобаються учням,  що інструктор повторює їх, доводячи до автоматизму. Як наслідок, на трасі можна зустріти лижників, що рухаються після занять, тримаючи палиці в одній руці, під пахвами або в інших місцях. Часто катаються вони в  таких положеннях корпуса і рук, які, м’яко кажучи, не гарантують безпечного спуску. Вправи, спрямовані на  тренінг рівноваги, звісно, вкрай важливі у підготовці хорошого лижника. Вони дуже популярні серед учнів і їх наявність часто впливає на позитивну думку про інструктора. Однак деякі вправи можуть становити небезпеку не лише для самого учня, а й для оточуючих, наприклад, часткова фіксація положення тулуба в   процесі їзди. Інструктори в   Австрії винайшли власний рецепт. Вони самі виконують вправи на   краю схилу і пробують впасти в процесі виконання. Якщо відчувають, що вправа може бути небезпечною, забирають її зі свого «репертуару».

Катання на гірських лижах, яке зачаровує багатьох, частково затьмарюють ціни на абонементи. А   отже, виникає внутрішня потреба їх максимального використання.

   Не рідкістю є багатогодинне катання на лижах, починаючи зі старту витягів і аж до їх закриття. Такі лижники отримують навантаження значно більше, ніж тренування бігунів на довгі дистанції. Нагадаємо, що бігуни цілий рік регулярно тренуються, щоб брати участь у змаганнях, які не перевищують двох годин. Натомість сучасні лижники, в житті часто офісні працівники без належної фізичної підготовки, відриваються від комп’ютерів і вирушають в  гори лише у зимовий сезон. З  другого боку, вони оплачують інструктора, наприклад, на п’ять годин щодня. Цей інструктор, незважаючи на  виразну втому підопічних, керуючись комерційними інтересами, не  закінчує заняття раніше і  не  скеровує більш втомлених додому.

Кінець занять з інструктором ще не  означає кінець денного катання на лижах. Багато хто продовжує катання, ніби не відчуваючи втоми. Вона, однак, всюдисуща і вичікує ситуацію, коли травма неминуча.

Як безпечно і в своє задоволення їздити на лижах?

Катання на лижах потрібно закінчувати раніше, ніж вам скажуть про це власні відчуття. Якщо після декількох годин їзди, особливо в сприятливих умовах, ви маєте охоту на ще один або два спуски, то найкращим рішенням буде — піти зі схилу і цього дня більше не кататись. Тоді у вечірніх спога дах з дня залишаться лише приємні моменти на   лижах. Продовження їзди до  «вкатаного» стану приводить до того, що останні спуски не дадуть задоволення, а   крім того, ці спуски будуть дуже «травмогенними». Дотримуйтеся цих правил і пропагуйте їх серед молодих, часами «відбитих на всю голову» лижників.

Передостанній спуск має бути останнім!