Колись давно, коли я вперше встав на гірські лижі, дядько Толя мені сказав: «Не боїшся? Це ж хвороба, стовідсоткове звикання, снігозалежність і катання уві сні!»
Так і сталося. Але ж зима така коротка. Чим себе зайняти влітку? Велосипед, слек, спортивне орієнтування…а може, віндсерфінг? Це був зовсім неусвідомлений вибір. Кайт, вейк —літні захоплення сноубордистів, а я ж лижник. Вирішено, віндсерфінг! Але не було дядька Толі поруч
і не попередили мене, що це хвороба, стовідсоткове звикання, вітрозалежнсть і катання уві сні. Не попередили мене, що як тільки тополі починають гнутися, а кущі стелитися по землі, починається вітротоксикоз, і найважливіші літні сторінки в Інтернет-браузері — це сайти погоди і вітру; що метеостанція порту (дай Бог їй здоров’я), точно вибудовує графік моїх відгулів і лікарняних на роботі…
Розпочинається усе з 200-літрової дошки-«двері» і маленького вітрила. В цей момент у вас ще є шанс схаменутися. Водомісткий режим переміщення по воді при малому вітрі не зовсім те, чого я хотів, хоча без нього не вийде «йти» далі. Незліченна кількість падінь, купань із залізанням на дошку були як легкий витверезний ляпас — отямся, навіщо тобі це.Ще й оте важкезне вітрило тягнути за старт-шкот! На цьому етапі у багатьох закінчується ентузіазм, сідають батарейки. Ходити, як трамвай, туди-назад вмію, розвернутися вмію, повернутися в ту ж точку вмію. Все. Все вмію. У цьому місці багато хто стає кайтером. На 4-й мій день на віндсерфінгу мені пощастило, і я не зійшов з обраного шляху. 15 метрів на секунду східного вітру. На 4-й день у житті на віндсерфінгу в мене просто не було вибору, як глісирувати на дошці 140 літрів з вітрилом 4,8 кв.м на трапеції і в петлях (ніжнИх ременях). Після цього шансів «зіскочити» немає. Коли вперше ковзаєш по поверхні води на швидкості 50 км/год, саме тоді починаєш усвідомлювати, що вилікуватися від хвороби «вітрозалежності» практично неможливо. У віндсерфінгу, як і в лижах, немає межі досконалості, і це ще одна мотивація — постійна робота над собою. З водним стартом, навіть з вітрилом 9,3 кв.м якось відразу проблем не було. Оверштаги теж не проблема. Скільки ж разів довелося мені падати при вивченні глісуючого фордевінду! І зараз падаю, тільки якщо раніше дуже радів, коли цей поворот виходив як слід, то зараз дуже засмучуюсь, якщо доводиться пірнати. Розуміючи, що участь у будь-яких змаганнях — пристойний імпульс до власного прогресу, стартував навіть у кількох слаломних перегонах. Деякі «болотні трамвайники» (колеги, що катаються в озерах туди-сюди) сказали, що я все вмію і за два сезони вже ганяю, як слаломіст. Але тут я на 100-літровій дошці потрапив на двометрову хвилю і зрозумів, що нічого я не вмію і є лише на початку шляху. А це заводить ще більше. Вейв — невимовне відчуття. Згадайте свої перші відчуття від ковзання на лижах, а свій перший карвінговий різаний поворот. Хотіли б пережити цю радість ще раз?
Віндсерфінг дуже нагадує гірські лижі. Катання по флету (гладкій воді) на великій швидкості дуже подібне за відчуттями до катання на лижах довгими гігантськими дугами по ранковому вельвету. Слаломні гонки — траса гіганта на лижах. Катання побитою, багато разів відображеною хвилею (чопом, картопляним полем) дуже схоже на обіднє катання розбитими трасами, де
немає місця помилці. Вейв — справжнісінький лижний фрірайд в бездонному пусі, який пі-
діймається від стоп до рота. Фрістайл на серфі, він і на лижах фрістайл. Light wind freestyle — танці на лижах в жаб’ятнику для новачків. Те, що роблять поодинокі серфери на гігантських хвилях схоже, напевно, з «камікадзе»-спусками стрімкими стінами Аляски. Аналогія явна і безперечна. Багато хто залишає ідею зайнятися віндсерфінгом, навіть не спробувавши, вважаючи, що це дорого. «Віндсерфінг — дороге захоплення» — це міф. Хм, як подивитися.
На тій 200-літровій дошці в перший день катання я ще мріяв про зручний диванчик з Ікеа і модні окуляри, а тепер мрію про зручний гік і нову щоглу. Можна за один похід залишити в ресторані хороший швидкісний слаломний плавець. Ми ж однаково робимо собі приємність чи то нови-
ми джинсами, а хто й подовжувачем щогли. А подерті вітрила можна зашити, як і виправити вибоїни на ковзній частині ваших улюблених фрірайдок. Зберігати і перевозити спорядження теж не проблема. Як там кажуть: хто хоче, шукає можливість, а хто не хоче — причину.
Сезон катання на віндсерфінгу без «сухарів» («сухих» гідрокостюмів) та відморожень — 7–8 місяців на рік. З кінця березня до початку листопада. Стандартний гідрокостюм 5/3 мм цілком дозволяє це зробити. Буває так, що відкривши лижний сезон, я ще не закривав серфовий. Знайти собі зручний спот для катання теж не проблема. Водойми, від найближчого водоймища ТЕЦ до Дахабського району Єгипетської області, у вітряну погоду напевно будуть пістрявіти привабли-
вими яскравими вітрилами. Якщо Ви ще не зробили свій вибір улюбленого літнього виду спорту, або вже стоїте на тій 200-літровій дошці, чи вивчаєте свій перший фронт луп, пам’ятайте про стовідсоткове звикання та вітрозалежність. Ціна цієї залежності — зламані щогли, подерті
вітрила, часом, синці та садна, забитий серфовим «хламом» гараж, нерозуміння декого з близьких, пісок в усій машині, велика кількість відгулів на роботі, депресія під час безвітря…
Однак, що може зрівнятися з відчуттями, коли летите над водою, озираєтеся і бачите бризки та піну, що швидко віддаляється в променях заходу…
Життя єдине!
Беріть від нього максимум…
Текст: Максим Долгiх